Краєзнавче Крижопілля

     Історія на перехресті часу:  про крижопільський хрест

 У Крижополі, на перехресті доріг  і доль, стоїть хрест – мовчазний свідок минулих поколінь. Скільки людей проходили повз нього щодня, замислюючись  або зовсім не помічаючи. Але нещодавно п’ятеро небайдужих до історії краю на чолі з Годованим Євгеном Федоровичем - краєзнавцем, кандидатом історичних наук, почесним мешканцем Крижополя -  вирішили змінити це.

Об’єднані любов’ю до рідного краю, ми розпочали власне дослідження та вирішили дізнатися більше про цей хрест. Що він означає? Хто його встановив? Чому саме тут?

Це було більше, ніж пошук фактів, -  шлях до глибинного розуміння свого селища.

Особливо цінною для нас стала розмова з Володимиром Пантелеймоновичем Слободяником – людиною, яка десятиліттями дбала про нього, захищала від забуття. Його слова - це жива історія, яку не знайдеш у книгах.

Під час спілкування з хранителем хреста  ось про що ми довідалися.

Господар, відколи там поселився,  дбайливо оберігав цей хрест, бо розумів -  на його обійсті ціла історія, яку потрібно шанувати.

Володимир Пантелеймонович розповідає: «Біля хреста посаджена папороть, яка раз у рік світиться».

 Недалечко від хреста знаходиться  стара криниця, якою користуються господарі й донині.

Завершає побачене старенька хатина, збудована в кінці XIX століття, вікна якої майже сягають землі. Вона, як мовчазний свідок історії, якби вміла говорити, багато б чого  розповіла.

Та головною метою нашого дослідження є старий кам’яний хрест.

Судячи з  прочитаного на хресті, ми можемо зробити висновок, що він був встановлений у кінці XIX століття, його поставив  чоловік Антон в ціну свого спасіння. Це хрест особистий, а не громадський.

Слова, що написані на ньому,  добре читаються, хоча дещо і пошкоджені  часом.

Вивчаючи інформацію  про  кам’яні хрести на Поділлі, ми дізнаємося, що саме в цей період ставили такі знаки, як символ  подяки за спасіння від хвороб, епідемій, стихійного лиха. Після їх подолання виконували обітниці  - зводили хрести на розпуттях або в полях при дорозі.

Вірилося, що хрест охороняє родину, селище або душу  жертводавця. Часто це був єдиний  «пам’ятник» від бідної людини замість церкви чи каплиці.

Біля хреста є криниця – це надзвичайно символічне поєднання, глибоко вкорінене  в народній релігійній традиції Поділля. Люди вірили, що вода цілюща, бо освячена в присутності хреста.

У народних уявленнях Поділля та всієї України  кам’яні хрести поставлені з вірою, особливо на перехресті  та колишніх шляхах, мали охоронну силу:

-         від несподіваного лиха,

-         від зла, яке могло прийти з дороги чи поля,

-         для збереження миру і добробуту місцевості.

Недарма в народі казали: «Доки стоїть хрест – доти живе поселення».

Щиро віримо, що цей хрест є нашим оберегом, а ми маємо дбати про нього і шанувати.

Ще господар хреста розповідав багато цікавого з історії Крижопілля, але особливо хочеться виділити розповідь про Добровольського (так званого  бандита Тимошку з Гарячківки), про те, як  місцеві євреї з Вільшанки з ним ділилися золотом, щоб він їх не чіпав. Навіть сам Котовський приїжджав до нього співпрацювати, але Добровольський відмовився. Яким би він кремезним не був, куля наздогнала його (кажуть, цілих сім було випущено). За переказами, поховано Добровольського в Крижополі, і коли його везли тулуб був такий великий, що голова звисала з воза.

Щиро вдячні Вам, Володимире Пантелеймоновичу, за відвертість, довіру  й любов до рідного краю. Надзвичайно приємно було поспілкуватися зі щирою  людиною, яка знає і береже історію.

Бажаємо Вам  міцного здоров’я, довгих років життя, тепла від людей. Нехай добро, яке Ви робите, повернеться сторицею.

Дослідження тривають, і ми щиро віримо, що ще багато таємниць Крижополя чекають на  тих, хто готовий їх почути.

Ліна Слободян – бібліограф-краєзнавець КЗ ПБ Крижопільської селищної ради